Поняття повідомлення у кримінальному провадженні

1. Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допо­могою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кри­мінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуаль­ної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

2. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення про­цесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов 'язковою.

3. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, перед­бачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

1.Повідомлення - самостійна процесуальна дія у кримінальному провадженні. На слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд покладається обов' язок повідомляти, у визначених законом випадках, певних учасників кримінального провадження, а саме: підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особу, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування, їх захисників та законних представни­ків, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його пред­ставника, заявника про дату, час та місце процесуальної дії, проведення якої плану­ється, про прийняте процесуальне рішення чи проведену процесуальну дію.

Законодавець не роз'яснює зміст терміна «процесуальна дія». За загальним визна­ченням процесуальна дія - дія органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, яка здійснюється у кримінальному провадженні відповідно до положень КПК.

Про поняття, форму та зміст процесуального рішення зазначається у коментарі до ст. 110 КПК.

2.Учасників кримінального провадження з приводу процесуальної дії, яка буде проводитись, повідомляють лише у випадках, коли участь їх у таких діях не є обов'язковою.

Випадки, у яких у кримінальному провадженні здійснюється повідомлення щодо процесуальної дії, яку планується провести чи проведено або прийняте процесуальне рішення, передбачені КПК. Насамперед це випливає із процесуальних прав учасників кримінального провадження. Зокрема, підозрюваного, обвинуваченого (ст. 42), їх за­хисника та законного представника (статті 44, 46), потерпілого (ст. 56), його пред­ставника та законного представника (статті 58, 59), заявника (ст. 60), цивільного по­зивача, його представника та законного представника (статті 61, 63, 64), цивільного відповідача та його представника (статті 62, 63).

Крім того, такі випадки передбачено окремими положеннями КПК. Так, повідо­млення осіб, стосовно яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії та конститу­ційні права яких були тимчасово обмежені під час таких дій (ст. 253), відкриття мате­ріалів іншій стороні (ст. 290), повідомлення судом прокурора, захисника, представни­ка та законного представника потерпілого, цивільного позивача, його представника та законного представника, представника цивільного відповідача щодо призначення і проведення підготовчого судового засідання та судового засідання (статті 314, 342), повідомлення про права і обов'язки особам, які беруть участь у судовому розгляді, у формі роздачі їм судовим розпорядником пам'ятки про їхні права та обов'язки, перед­бачені КПК (ст. 345), та ін.



Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсут­ності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

В окремих випадках прокурор може доручити слідчому здійснити повідомлення (ч. 1 ст. 253).

3. Порядок повідомлення у кримінальному провадженні є аналогічним виклику слідчим, прокурором, судового виклику підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, цивільного відповідача повісткою, як передбачено гл. 11 КПК. Зокрема, шляхом вручення особисто особі повідомлення, надіслання його поштою, електронною по­штою чи факсимільним зв'язком, повідомлення телефоном або телеграмою. Разом з тим повідомлення за змістом відрізняється від повістки про виклик (див. коментар до статей 112, 137), і неприбуття особи без поважних причин за повідомленням не тягне за собою накладення грошового стягнення або застосування приводу (ст. 139).

Слід мати на увазі, що законодавець окремо виділяє ще один вид повідомлення - повідомлення про підозру (див. коментар до гл. 22 КПК).

Стаття 112

Зміст повідомлення

1. У повідомленні повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідомлення;

2) адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв'язку;

3) ім 'я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюєть­ся повідомлення;

5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється;

6) дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа;

7) інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа;

8) вказівка щодо необов 'язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття;

9) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

1. Повідомлення певним учасникам кримінального провадження про процесуаль­ну дію, яка буде проведена, прийняте процесуальне рішення та здійснену процесуаль­ну дію повинно відповідати визначеному у законодавчому порядку змісту.

Першочергово зазначають установчі дані посадової особи, яка робить повідомлен­ня у кримінальному провадженні, слідчого, прокурора, слідчого судді: посаду, звання, класний чин (для слідчого та прокурора), прізвище, ініціали. Якщо повідомлення здійснює суд, зазначається найменування суду.

У коментованій статті також визначено загальні вимоги до будь-якого повідомлен­ня слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Вони конкретизуються в інших статтях КПК. Наприклад, ст. 227 КПК визначено певні відомості, які повинні міститися у письмовому повідомленні.

Обов'язково слід вказати адресу установи, що здійснює повідомлення. За Прави­лами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою КМУ від 5 бе­резня 2009 р. № 270, зазначається повне найменування установи та адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулка), номер будинку, найменування населеного пункту, району, області, поштовий індекс. Зазначаються контактні номери телефонів та інших можливих засобів зв'язку зі слідчим, прокуро­ром, слідчим суддею, судом.

Реквізитами повідомлення також є прізвище, ім'я та по батькові особи, яку повідо­мляють, домашня адреса (місце проживання або місцезнаходження), вулиця (проспект, бульвар, провулок), номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, ра­йону, області, поштовий індекс.

Відповідно до Єдиного реєстру досудових розслідувань вказується номер кримі­нального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення, процесуальний статус особи, яку повідомляють: підозрюваний, обвинувачений, захисник, потерпілий, цивільний позивач, інший учасник кримінального провадження, якого повідомляють у визначених законом випадках.

Особі, яку повідомляють, вказують дату, час та місце проведення процесуальної дії, надають коротку інформацію про процесуальну дію чи дії, які будуть проводитись. Слід пам'ятати, що проведення слідчих дій у нічний час, з 22-ї до 6-ї години ранку, за винятком невідкладних випадків, не допускається (ч. 4 ст. 223). У разі коли процесу­альна дія проведена, особі надається інформація про цю процесуальну дію, підстави, дату та місце її проведення.

При повідомленні про прийняте процесуальне рішення поряд із датою прийнято­го рішення, інформацією про підстави прийнятого рішення з посиланням на частину, статтю КПК у передбачених законом випадках зазначаються додатки (див. статті 280, 282, 284 КПК).

У повідомленні про процесуальну дію, яка буде проводитись, повинно обов'язково міститись роз'яснення особі, яку повідомляють, щодо необов'язковості участі в про­цесуальній дії такого змісту: «Ваша участь у процесуальній дії, яка буде проводитись,

необов'язкова. У разі неприбуття процесуальна дія буде проведена без Вашої участі».

Повідомлення підписує посадова особа, яка його здійснює, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суддя.

Серед реквізитів повідомлення відсутні місце, дата його складання та не зазна­чається, чи виготовляється повідомлення на офіційному бланку, як про те визначено законодавцем щодо постанови (ч. 6 ст. 110 КПК).

За загальним правилом дата зазначається після підпису посадової особи. У разі виготовлення повідомлення на офіційному бланку дата проставляється на ньому.

Крім КПК, вимоги до змісту повідомлень визначені і у деяких інших законах, які є джерелами кримінального процесуального права, а також у підзаконних нормативних актах. Зокрема, у Законі України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянино­ві незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р., у п. 6 Положення про застосування цього Закону, яке затверджено наказом Міністра юстиції України, Генерального прокурора України, Міністра фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5, 3, 41, вказується, що реабілітованій особі одночасно з повідомленням про закриття кримінального провадження, копією виправдувального вироку, що на­брав законної сили, направляється повідомлення, в якому роз' яснюється, куди і про­тягом якого строку можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням по­рушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення.

ГЛАВА 8 ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВИТРАТИ

Стаття 118

Види процесуальних витрат

1. Процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов 'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судо­вого провадження;

3) витрат, пов 'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, переклада­чів та експертів;

4) витрат, пов 'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

1. Коментована стаття висвітлює поняття процесуальних витрат.

Кримінально-процесуальні витрати - є передбачені кримінальним процесуальним законом витрати, пов'язані із здійсненням кримінального провадження, які відшкодо­вуються державою певним суб'єктам кримінального процесу і підлягають стягненню з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину чи, в окремих випадках, зараховуються на рахунок держави.

Процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відпо­відача, а також витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, представника потерпілого, із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, із зберіганням і пересиланням речей і документів. Про ці витрати йдеться у статтях 120- 123 КПК.

До процесуальних витрат не належать витрати держави на утримання органів до- судового розслідування, прокуратур, судів, їх матеріально-технічне оснащення та експлуатацію службових приміщень, канцелярські, поштові та транспортні витрати, пов'язані з кримінальним провадженням.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинува­чений, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Витрати, пов'язані з оплатою представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлю­ється законодавством (ст. 120 КПК).

Витрати, пов' язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, - це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов' язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв'язку із відривом від звичайних занять (ст. 121 КПК).

Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків,

залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Ко­дексом.

Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюють­ся за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому КМУ. Гранич­ний розмір витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, встановлюється КМУ.

При засудженні у справі кількох осіб судові витрати підлягають стягненню у част­ковому порядку з урахуванням вини, ступеня відповідальності і майнового стану кожного.

У справах неповнолітніх згідно з п. 11 ППВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 7 лип­ня 1995 р. № 11 витрати можуть бути покладені в передбаченому законом порядку на їх батьків (усиновителів), опікунів або піклувальників.

У випадках виправдання обвинуваченого за однією із статей пред'явленого обви­нувачення або при виключенні одного або кількох епізодів обвинувачення витрати, пов'язані із збором та дослідженням доказів за цим обвинуваченням, приймаються на рахунок держави.

Згідно з ч. 4 ст. 572 КПК витрати, пов'язані з наданням міжнародної правової до­помоги на території України, здійснюються за рахунок коштів, передбачених у дер­жавному бюджеті на утримання органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших установ України, на які покладається виконання запитів про надання такої допомоги.

Витрати, пов'язані з вирішенням питання про видачу особи іноземній державі, регламентуються ст. 594 КПК.

Вид процесуальних витрат під час досудового розслідування та їх розмір повинен зазначатися у відповідних процесуальних документах. Так, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір витрат на залучення експерта. Оскільки про інші витрати у цьому рішенні не йдеться, до обвинувального акта слід приєднувати довідку про вид та розмір процесуальних витрат.

Стаття 119




0871539342874395.html
0871625768725148.html
    PR.RU™